Історія бенгальських кішок почалася в 1961 році, коли американський біолог-генетик Джин Мілл, що займається селекцією кішок, відвідала з робочими цілями Бангкок, де на місцевому ринку побачила у продажу маленьких кошенят диких бенгалів, які продавалися туристам у вигляді живих сувенірів.
Справа в тому, що дорослі бенгали на той час перебували на межі вимирання, оскільки за їхньою цінною шкірою постійно полювали браконьєри.
Джин придбала одного кошеня і привезла його до США, назвавши Малайзією (яка надихнула свою господиню на подальші дії).
Але варто відзначити, що у зв'язку з особистими обставинами Джин зайнялася виведенням нової породи кішок лише до кінця 1970-х років, взявши із зоопарків дев'ять гібридів леопардів із домашніми кішками. Цих самих тварин вчена і схрещувала з різними домашніми породами (у тому числі з бірманською, американською короткошерстою та абіссинською), але в результаті їй усміхнулася удача в особі кошеня дикої індійської кішки.
Кінцевих результатів Джин спромоглася досягти до середини 1980-х років, вивівши нову породу - бенгальська (домашня) кішка. Однак світова спільнота не одразу визнала «домашніх леопардів» – трапилося це лише 1991 року, коли вони вперше взяли участь у чемпіонаті TICA.
На сьогоднішній день бенгали – рідкісна, але всесвітньо відома порода домашніх котів, визнана практично всіма фелінологічними організаціями (за винятком Асоціації любителів котів).
